- **я! Я на Шипоті! (розумієш одразу по приїзді, через десять хвилин,наступного ранку, ввечері і кожного слідуючого ранку та вечора)
- в горах все стерильне.. - доходить спочатку повільно, але потім міцно засідає у свідомості) (впала хавка. Петро: "в горах все стерильне" Міха(можу помилятись, може й не він): "не, не так - все що впало у студента впало на газету" Петро: "відмазки різні, смисл один" =) "
- їстівне все) якщо підсмажити то точно))
- всі люди браття) вся їжа спільна))
- десь на півдорозі до Шипоту починаєш говорити українською.. і це пре ^^
Про Яна і Расточки
Ян Метелик - такий собі чувак під 50 років, але дуже жваво тримається. ніде не працює, живе тим що шляється по фестивалях, вишиває метеликів, яких продає потім по несусвітнім цінам, плете расточки за гроші або за пиво, або за просто так, якщо вмовити. показує всім "портфоліо". Це в нього такий альбомчик, де на травичці дівчатка без одягу зате в метеликах. Отакий дивний чувак) Ми полистали альбомчика, нервово посміхнулись, перевели розмову в інше русло. Потім прийшли якісь чуваки, пригостили всіх пивом.
10 хвилин після того. Ян сміється і щось розказує. Я сміюся і не слухаю. Растя сміється, чи слухає - зрозуміти не мождиво.
ще 10 хвилин по тому. Розкладаємо з Растею вишитих жабок на глій дівчинці що валяється на травичці. Ян верзе щось і фоткає.
ще 20 хвилин пройшло. Сиджу на камені. Растя грається клубками ниток. Ян плете мені расточку.
таке..))
...цікаво як воно - валяєшся під сонцем голяка на траві, в метеликах... =)
Про Мітлу
ранок, повз табір пробігає високий патлатий чувак. "Є накуритись?" "немаа.." за півгодини той самий чувак, у зворотньому напрямку, біжить, рже... І так кожен день..
Вечір. Пємо чай. Патлатий чувак ковбаситься біля вогню під музику у навушниках.
- що там в тебе?
- МІТЛАА!!
- ?!..
- Металліка! Найкрутіша група!..
про Металіку говорили довго. чувак фанат. тепер думає шо я теж))
..ватра обпікає обличчя. гублюсь у натовпі.
- ?!..
- Хха! Мітла! =)
- Угу, Мітла)
- В тебе є накуритись?
- та нема! блін, скоро їдем звідси, а мене так і не накурили..
- Хха! Ідем!
- ?!..
- Заре все буде!
натовп шаленіє під удари бонгів, тріск вогню і ще безліч звуків. Мітла пристає до народу і вициганює траву. Ходжу за ним. Мені смішно.
Нарешті здається домовився з кимось, але в чувака нема з чого курити. "заре все буде!" і ми йдемо в темряву.
- ?!?..
- Хха! В горах все стерильне! - і Мітла підіймає зі смітника дві пляшки різного розміру. Мене розпирає від сміху. Йдемо до найближчого табору, колядуємо ножа, потім води, потім.. потім оглядуюсь, Мітла десь зник, трясця йому...
Ранок після ватри. Йду додому. В голові бардак.
- Хха!! Мітлааа! - крик доноситься зза спини. Оглядаюсь - в чужому таборі сидить, рже і пє чайок. Я навіть не злюсь - надто сильний бардак в голові.
- ну, і шо це було?
- Та ми чувака з травою не найшли, пішли в село по траву)
- *л*...
- Я думав ти би не пішла.. - розводить руками.
Сміюсь. Мабуть карма в мене така.
Про Ваню і ништяк
чувак йшов повз табір. запросили поїсти, як і всіх хто ходить повз табір
- Ништяяяк! - перше що ми від нього почули і те що запамятали назавжди)
Ваня добрався до Шипоту автостопом,власне,подорожував так уже давно. Позитивний чувак. Справжній. Живий. З дивною філософією.
"Вселенский ништяк спасет мир! и сиськи.. ну, это примерно одно и тоже.."
ввечері Ваня перебрався до нас зі спальником і рюкзаком, та і лишився жити у нас. Ми були тільки за)
Гріємось біля вогню. Завтра їхати. В голові досі бардак, хочеться лишитись тут назавжди. Дивлюсь у полумя.
- А подари косичку!
- ?..
- Ну, я бі из нее фенечку сделал))
трохи в шоці, але в позитивному. Плету косичку з тоненького пасма. завязую ниткою, обрізаю. мені дивно.Посміхаюсь. Ваня прилаштовує косичку собі на запясток.
- Ништяяк!
Люди дивні) але це круто)
Про водоспад
- чувакііі, а пашлі на вадапад? - це Ваня) якби не він могли б і не згадати)
і пішли) Дівчата босі, хлопці в капцях.. як виявилось дарма ми були босі - йшли по камінні і якихось колючках. Хлопці роззулись - з солідарності.
- а в китайській медицині є техніка лікування, коли на стопі колять певні точки. кажуть крута штука..
- хмм, то це шось подібне..
- ага, тільки зараз вони коляться від рендома...
прочапали фіг-зна скільки, натрапили на потічок) вода холодна і смачна. за пару хвилин зустрічаємо чувака - поляк у віночку з посохом в руках і усмішкою на обличчі. сказав не туди йдемо. "*ля" - подумали ми. і вернулись. дійшли за поляком до водоспаду. оце був кайф)) вода була живою, гуркотіла, розбиваючись об каміння, щось розказувала вже спокійнішим тоном, переходячи на спокійніший темп внизу. люди купались. А нас пострьомало.
а поки ми лазили пішов дощ) на ненакриті палатки))
ми вернулись сюди на другий день. подивились на водоспад, на людей що купались, послухали крики сміливців, що залазили під струмінь води, поусміхались і полізли в воду) це позитив)) вода льодяна, довше кількох секунд внаходитись в ній не хотілось. вириваєшся з-під водоспаду на повітря, повітря обпікає жаром, робиш кілька вдохів і розумієш що світ навколо змінився. точно не можеш сказати чим, але змінився точно. магія водоспаду ламає тобі щось глибоко всередині, ти ніколи вже не станеш таким як був раніше. це життя)